легка ностальгія за втраченим життям /чи то було насправді?/

потім ще трохи алкоголю в кров і мокрі очі

і дуже голосна фонограма дуже важливої колись пісні як знак, що наживо вже не жити...
принаймні не сьогодні

дивне літо... дуже боюся осені